Том 14 (53), N 2

ФАУНІСТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ У ПЕРВИННИХ І
ВТОРИННИХ УГРУПОВАННЯХ ВИСОКОГІР'Я УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Збереження бiотичного рiзноманiття належить до прiоритетних напрямкiв сучасних екологiчних дослiджень. З цiєї позицiї на особливу увагу заслуговують гiрськi системи, зокрема їх фаунiстичне рiзноманiття i процеси, якi вiдбуваються в структурi тваринного населення.

Українськi Карпати розташованi в центральному секторi карпатської дуги i охоплюють значну частину Схiдних Карпат, з'єднюючи таким чином Захiднi i Пiвденнi Карпати. Разом з передгiр'ями площа Українських Карпат становить 37 тис. кв.км. Середня їх висота 1000 м н.р.м., а шiсть вершин перевищують 2000 м. Всi вони розташованi у найвищому гiрському масивi - Чорногорi. Найвища вершина Українських Карпат - гора Говерла, її висота - 2061 м.

Українськi Карпати подiляють на 14 фiзико-географiчних районiв. Серед яких до типово гiрських зараховують Бескиди, якi межують з польськими Бєщадами, Горгани - найбiльш дика i неосвоєна частина Українських Карпат, Чорногора i Свидiвець - це найвищi та найгарнiшi масиви Українських Карпат, де є кiлька високогiрних озер, а також цiкавий за своєю тектонiчною структурою i походженням Вулканiчний Хребет [1].

Найбiльш гетерогенним як за рослиннiстю, так i за тваринним населенням є високогiр'я. Пiд високогiр'ям ми розумiємо територiю, розташовану вище вiд сучасної верхньої межi лiсу. Верхня межа лiсу є загальновизнаним природним розчленуванням рослинних поясiв з характерними типами рослинностi i ландшафтами [2].

Рiвень верхньої межi лiсу в Українських Карпатах, як i в бiльшостi гiрських систем, в кожному конкретному районi проходить на рiзнiй висотi. В цiлому характер верхньої межi лiсу в Карпатах у загальних рисах iдентифiкується з характером верхньої межi лiсу у високогiр'ї Середньої Європи [2].

У високогiр'ї Українських Карпат ми видiляємо два пояси: субальпiйський та альпiйський. Нижня межа субальпiйського поясу проходить на таких висотах: Бескиди i низькi полонини - 1150-1250 м, Чорногора - 1350-1450 м, Чивчини - 1450-1550 м.

Дослiдження фаунiстичного рiзноманiття ми проводили в Чорногiрському високогiр'ї, до складу якого входять первиннi чагарниковi та вториннi лучнi угруповання. Серед вторинних угруповань домiнують бiловусовi, щучниковi, червонокострицевi та куничниковi луки, а серед первинних - гiрськососнове криволiсся, яке на пiвнiчному макросхилi головного Чорногiрського хребта формує суцiльну смугу, яка простягається вiд Говерли до Попа Івана.

На Чорногорi, найбiльш високому гiрському масивi Українських Карпат, субальпiйська рослиннiсть займає значнi площi. На пiвнiчному макросхилi прослiдковується широка, майже суцiльна смуга соснових криволiсь, яка простягається вiд Говерли до Попа Івана.

Гiрська сосна (Pinus mugo Turra) здатна рости в широкому спектрi екологiчних умов, формуючи рiзнi групи асоцiацiй формацiї Mugheta [3]. Видiляють такi групи асоцiацiй: олiготрофних наскельно-лишайникових соснякiв, олiготрофних сфагнових соснякiв та мезотрофних рiзнотравно-чорницевих соснякiв. Найбiльш поширеною в Карпатах є група мезотрофних рiзнотравно-чорницевих соснякiв, а серед них - асоцiацiя сосняку чорницевого.

Інтенсивне пасовищне господарювання протягом столiть призвело до значного зменшення площ соснових угруповань i виникнення на їх мiсцi вторинних лучних ценозiв.

Дигресивнi змiни соснякiв чорницевих iз групи асоцiацiй мезотрофних чорницевих соснякiв вiдбуваються таким чином [3]: Mughetum myrtillosum - Myrtilletum hylocomiosum- Nardetum myrtillosum - Nardetum deschampsietosum - Calamagrostietum vilosae - Nardetum typicum.

Отже, бiльшiсть площ лучних ценозiв у високогiр'ї Карпат мають вторинне походження. Найбiльшi їх площi сконцентрованi в субальпiйському поясi.

Пiд час вивчення гетеротрофних органiзмiв, якi населяють первиннi i вториннi угруповання були використанi методики, якi мiстяться в "Программе и методике биогеоценологических исследований" (1974) [4].

Нашими досдiдженнями встановлено, що у високогiр'ї Карпат найбiльш масовими як за видовим складом, так i за чисельнiстю є наземнi безхребетнi, - в першу чергу комахи. Склад фауни безхребетних та коефiцiєнт їх трапляння представлений у табл. 1.

У первинних непорушених гiрськососнових ценозах частiше тарпляються попелицi (50-65%), довгоносики (50-65%), клопи-слiпняки (50-70%), коротконадкридi жуки (20-30%), їхневмонiди (22-24%).

У вторинних лучних ценозах переважають павуки (40-50%), косарики (30-40%), ковалики (35-40%), коротконадкрилi жуки (50-60%), листоїди (50-60%), справжнi пильщики (60-70%), мурашки (20-30%), злаковi мушки (20-30%), клопи-слiпняки (30-40%), мухи (100%). Таким чином, кiлькiсть наземних безхребетних у вторинних угрупованнях в окремi перiоди вегетацiї у два-три рази перевищує їх кiлькiсть у первинних угрупованнях.

На основi отриманих результатiв можна зробити такi висновки:

• високогiр'я Українських Карпат є осередком значного фаунiстичного рiзноманiття, видовий склад якого вiдображає процеси, якi вiдбуваються у його рослинному покривi;
• у вторинних лучних ценозах, порiвнюючи з первинними угрупованнями, зростає частота трапляння окремих представникiв ентомофауни, але дещо знижується систематичне рiзноманiття;
• специфiка формування фауни у первинних ценозах може прислужитися пiд час розробки заходiв щодо збереження бiологiчного рiзноманiття у високогiрних екосистемах.

Таблиця 1

Коєфiцiєни трапляння наземних безхребетних (%) у первинних та вторинних угрупованнях

Литература

1. Украинские Карпаты. Природа / Голубец М. А., Гаврусевич А. Н., Загайкович И. К. и др. - Киев: Наук. думка, 1988. - 208 с.
2. Чопик В. І. Високогiрна флора Українських Карпат. - К.: Наук. думка, 1976. - 268с.
3. Малиновський К. А. Рослиннiсть високогiр'я Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1980. - 227 с.
4. Программа и методика биогеоценологических исследований. - М.: Наука, 1974. - 402 с.